Роженко Микола Васильович

 

Народився 10 травня 1956 р. в с. Малаївці Красноокнянського р-ну Одеської обл.

 

У 1963–1971 рр. навчався в Малаївській 8-річній школі. Закінчив на відмінно.

 

1971-1975 рр. Навчався в Білгород-Дністровському сільськогосподарському технікумі. Закінчив на відмінно, отримав спеціальність агронома та працював за фахом до служби в армії.

 

В 1975-1978 служба в ВМФ.

 

В 1978-1983 рр. навчався в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова на кафедрі зоології. Закінчив на відмінно та добре, отримав направлення до аспірантури.

 

З 1983 р. активно займається вивченням природи Дністра.

 

З 1983 р. по 2009 р. працював на різних посадах в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова.

 

У 2006 р. захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю 03.00.08 — зоологія на тему: "Хижі ссавці Північно-Західного Причорномор'я (фауна, динаміка чисельності та морфологія)".

 

Учасник багатьох міжнародних та національних нарад та конференцій по екологічним проблемам Дністра.

 

У 2006-2007 рр. як спеціаліст-теріолог та координатор польових робіт брав участь у проекті TАСІS Technical Assistance for Lower Dnister basin management planning”, проводив наукові дослідження у пониззі Дністра, які були покладені в основу екологічного обґрунтування створення Нижньодністровського національного природного парку.

 

З 2009 р по 2014 р. - заступник директора-головний природознавець Нижньодністровського національного природного парку.

 

З 2014 р по 2015 р. - директор Нижньодністровського національного природного парку. Звільнено у зв’язку з закінченням контракту.

 

Станом на червень 2016 р. - кандидат біологічних наук, науковий співробітник Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

 

Надрукував понад 40 наукових робіт у вітчизняних та іноземних виданнях, більшість з яких присвячено Дністровській тематиці.

 

 

 

 

 

Районний етап Міжнародного конкурсу "Барви Дністра"
Номінація: «Твір, оповідання, вірш, науково – популярна стаття»
Робота учня 6 класу Роксоланівської ЗОШ І – ІІІ ступенів Сайдель Максима

Спекотного травневого дня на невеличкому суденці ми вирушаємо туристичним маршрутом “Дністровська амазонія». Кінцева мета нашої подорожі – Біле озеро. Ми зручно вмощуємося по бортах нашого човна, радісно збуджені, веселі – всі в очікуванні чогось незвичайного, дивовижного.
По обидва боки русла – зарості рогозу, очерету, водяного рису. Здається, що скрізь тихо, але життя у плавнях вирує, адже очеретяні чагарники утворюють особливий мікроклімат (підвищену вологість, відносно постійну температуру) , який може забезпечити умови існування багатьох видів птахів. Ось здійнялася в повітря пара коровайок. Їх упізнаємо за характерними довгими дзьобами. Коровайка – індикатор благополуччя дельти Дністра, цей вид занесено до Червоної книги України. Далі бачимо чепур білих. Вони граційно стоять біля берега, здається, зовсім не здивовані появою нашого човна. Іноді серед води видніються плаваючі острівці водяного рису - так розмножується ця рослина, відриваючись від заростів невеличкими купками та мандруючи водоймою.

Фото автора

І ось мета нашої подорожі – Біле озеро. Наш човен стишує хід, замовкає мотор. Тут режим тиші, адже ми у справжнісінькому пташиному царстві. Ми завмираємо, і тільки спостерігаємо. А навкруги – диво-краса. Озеро зветься Білим від лілей – латаття білого, що під час цвітіння вкриває його поверхню. На озері – тиша: ні вітру, ні хвиль. Вода – мов дзеркало , з якого визирають голівки прекрасних білих лілей з повними бутонами, з матовим , наче з воску листям . За легендою, у Давній Греції цю чарівну квітку вважали символом краси, її завжди любила молодь. Юні дівчата плели з лілей гірлянди, прикрашали ними волосся й туніки. Серед ніжних лілей жовтіють свічечки глечиків жовтих. У дельті Дністра, виявляється, найкрупніша у Європі плантація глечика жовтого. Вдалині бачимо велике скупчення птахів. У бінокль видно – то красені - велетні рожеві пелікани . На озері зустрічаємо й інших птахів – жовтих та рудих чапель, озерних чайок, білощоких крячків. Поверхня озера біля берега вкрита плаваючими рослинами, що поглинають шкідливі речовини і збагачують воду киснем. Серед них - сальвінія плаваюча і водяний горіх - чилим, що теж занесені до Червоної книги України. Цікаво, що насіння чилима не втрачає своєї схожості 40 -50 років. Не дивно, що оболонка плода дуже тверда, з гострими ріжками, яких не торкаються ні риби, ні тварини.

Фото автора

Тут, на Білому озері, забуваєш, що є десь гамірний та галасливий, сповнений вічних проблем світ. Душа відпочиває , милуючись цим затишним куточком природи. Тут плине своє життя – гармонійне, тихе, сповнене спокою та краси. Повертаємось за якийсь час додому, до берега. Сонце вже сідає, стає приємно прохолодно. З берега нас привітно вітають рибалки, що влаштовуються на нічну риболовлю. Хочеться якнайдовше зберегти у собі це прекрасне відчуття єднання з природою. До побачення, Біле озеро, ми обов’язково повернемось!

Районний етап Міжнародного басейнового конкуусу «Барви Дністра»
Номінація: «Твір, оповідання, вірш, науково – популярна стаття»
Робота учениці 10 класу Роксоланівської ЗОШ І - ІІІ ступенів Сайдель Юлії

У процесі історичного розвитку люди змінювали природу, щоб задовольняти свої життєво необхідні потреби, поліпшувати умови життєдіяльності. Господарська та інша діяльність людини спричинила багато негативних змін природного середовища¬ - забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, порушення рельєфу. Через антропогенний вплив змінюється клімат, деградують ґрунти, зменшується чисельність та збіднюється видовий склад рослинного і тваринного світу. В Україні, у зв’язку зі значною освоєністю її території, зміни природних умов набули великих масштабів. Зокрема, надмірне та нераціональне використання природних ресурсів Нижнього Дністра, забруднення екосистеми шкідливими речовинами призвели до порушення рівноваги у природному середовищі, вимирання видів і втрати біорізноманіття.

Пугач (Фото Роженка М.В.)

Саме така доля - повне зникнення – спіткало пугача, найбільшу сову України. Ще у 60-70 роках минулого століття цей птах мешкав у пониззі Дністра, але через потужну людську діяльність у цих місцях даний вид зник. Для гніздування пугач вибирає тихі й відокремлені місця, кількість яких постійно скорочується.

Пугач - спритний мисливець, може зловити здобич завбільшки із зайця. Меню пугача найрізноманітніше серед усіх хижих птахів. І це завдяки не стільки розмірам і силі птаха, який легко долає крупну здобич, скільки його умінню пристосовуватися. Жертвами пугача стають навіть такі великі птахи, як фазан, сокіл і ворон. Зрідка задля різноманітності його раціон поповнюється жабами, зміями, рибами, ракоподібними, комахами і павуками. У більшості випадків пугач видивляється здобич, сидячи в зручному місці, своєрідному спостережному пункті. Від його уваги не сховається жоден шерех, жоден рух, оскільки птах має чудово розвинені зір і слух. Птах пристосовується до різних умов, проте віддає перевагу територіям поблизу водоймищ і місцевостей, де є багато гризунів. Ці тваринки - основна частина здобичі пугачів, 90% їхнього раціону.
Більшу частину свого життя пугач проводить в самоті. Іноді трапляється, що самець і самка живуть на загальній території, але у кожного з них є свій притулок і кожен з них полює самостійно. Пугач - це нічний птах, що вилітає на полювання після заходу сонця. Вдень він спить в укритті, що знаходиться в корінні дерев, густому чагарнику або на сонячному виступі скелі. Часто від сну його будять зграї ворон та інших птахів, які голосно кричать і навіть можуть атакувати пугача. Гнаний ними пугач перелітає на інше , спокійніше місце.

Самці пугачів, прагнучи привернути увагу самки, під час гніздового періоду (зазвичай березень-квітень) видають ухання, яке чутно здалеку. Така пісня самців починає звучати задовго до заходу сонця. Зазвичай вона складається з декількох частин, кожна з яких триває більше години.
Зустрівшись, пугачі створюють пару і залишаються вірні один одному до кінця життя. Відразу після спаровування самка відкладає 2-4 білих яйця, які насиджує 34-36 днів, а самець у цей час забезпечує її їжею. Очі пташенят розплющуються у віці 6-8 днів. У 16 днів вони вже можуть стояти на ногах. Незабаром у пташенят з'являється жовто-коричневе оперення з темними плямочками. Досягнувши віку 6-8 тижнів, пташенята залишають гніздо і тримаються наступні декілька місяців біля нього. Добре стають на крило тільки у віці 3 місяців.

Характерними особливостями пугача є «вушка» - пучки пір’я на голові, якими він може ворушити . Ось такий прекрасний птах мешкав колись по берегах Дністра. Довгі роки ми могли милуватися ним тільки у зоопарку.

 Фото з ресурсу Dumskaya.net. На фото зліва направо: В.Пілюга, К.Бартошун, М.Роженко.

Відновлення різноманіття прибережної смуги Дністра – одне з ключових завдань Нижньодністровського національного природного парку. Тому у 2010 році його співробітники почали проводити заходи з повернення пугача у природне середовище. Це явище називається реінтродукція - спроба заселення певним видом диких тварин місць їх постійного мешкання, де вони зникли, чи знаходяться під загрозою зникнення У природне середовище було випущено молодих птахів, які виросли в умовах Одеського зоопарку. Спочатку їх утримували в спеціально побудованому вольєрі, розташованому у місці запланованого випуску. Тут пугачі адаптувалися до нових умов. Птахів підгодовували звичною для них їжею. Через деякий час, коли молоді птахи почали поводитися природно, вчені зняли сітку в верхній частині вольєра, і пугачі змогли залишити його. Звикаючи до життя на свободі, птахи ще деякий час поверталися за їжею та на ночівлю до вольєра, але згодом перешли на повністю самостійне існування. Пугачі були помічені спеціальними радіопередавачами (даталоггерами), які надали польські орнітологи для подальшого спостереження за птахами та відстеження їх переміщення по території Нижнього Дністра. Цікаво, що використання даталоггерів є першим в Україні досвідом застосування таких приладів для мічення пугачів. Науковці, спостерігаючи за птахами, підтвердили, що пугачі швидко звикли до вільного існування і навчилися самостійно здобувати їжу.

Протягом останніх років у пониззя Дністра науковці випустили декілька пар пугачів, організували постійне спостереження за ними, відстеження їх місцезнаходження та забезпечили їх охорону. Працівники Парку повернули в природу вид, який вже був втрачений на території дельти Дністра і нині докладають максимальних зусиль, щоб пугач знову став звичним для місцевої фауни, і щоб ми могли спостерігати цього птаха не тільки в зоопарку.

Районний етап Міжнародного Басейнового конкурсу „Барви Дністра”
Автор:учениця 10 класу. Надлиманської ЗОШ І - ІІІ ступенів Мілошова Юлія, керівник: Валькова Тамара Володимирівна.

Малі водні об’єкти – річки, озера – важлива частина нашої Батьківщини. Це і зрозуміло: з давніх часів люди обов’язково обирали місце для житла поблизу води, яка була необхідна не тільки для пиття, водопою домашніх тварин, поливу вирощуваних рослин. Це і рибалка, і засіб пересування, і вироблення енергії. Значення річок у житті людини важко переоцінити: без перебільшення їх можна вважати колисками людської цивілізації. Серед них і наш красень Дністер, на берегах якого, починаючи з села Вовчого на Львівщині і закінчуючи селом Надлиманським на Одещині (1352 км.), розташувалась велика кількість міст, містечок і сіл України і Молдови.
Сьогодні одна з найбільших річок нашої держави, як і багато інших водних об’єктів, потребує захисту від брутального ставлення до неї.
Протягом останніх 50-60 років люди вирубували ліси по берегах і на заплавах, осушували болота, які живлять річки, береги часто розорювали аж до урізу води, не залишаючи навіть невеликої частини долини річки для захисту від забруднення.
Але найстрашніше полягає в тому, що людина перестала зберігати чисту воду. Адже так просто: вимити машину на березі, пустити корів на водопій, спустити під час паводку гній, що накопичився на фермі, викинути сміття у воду, щоб не псувало місце відпочинку і т.п.
Активне вживання у сільгоспвиробництві пестицидів, гербіцидів, мінеральних добрив – це ще один шлях до забруднення Дністра стічними водами, що виникає внаслідок неправильного ведення виробничих процесів, недотримання вимог з очищення води, недостатньої потужності очисних споруд або їх відсутності. Так, екологи і громадськість нашого Овідіопольського району протягом 10 років ведуть боротьбу за відновлення роботи очисних споруд м. Теплодар, щоб врятувати Дністровський лиман від неочищених стоків.
До проблем надмірного забруднення відноситься і зниження водності ріки, викликане багаторазовим зростанням водоспоживання. Промислові та сільськогосподарські підприємства, комунальні господарства – все це потребує значних водних ресурсів. Та чим більше використовується чистої води, тим більше забрудненої повертається до русла. Як результат, річка все частіше виконує функцію стічної канави, по якій забруднення транспортується до лиману і далі, до Чорного моря. Але ж відомо: коли забруднення перевищує самоочисну здатність річки, водна екосистема починає працювати повільніше, її можливості очищувати води суттєво зменшуються. Оскільки чим більша річка, тим більше можливості до самоочищення, то, зменшуючи водність річки, ми автоматично знижуємо її самоочисний потенціал.
Перелік негараздів можна продовжувати. Зрозуміло одне: наші безсловесні друзі Дністер і Дністровський лиман потребують захисту. Безперечно, неможливо зупинити промислову і сільськогосподарську діяльність, швидко переорієнтувати їх на екологічні технології. Це довготривала перспектива. Але сьогодні ми можемо зробити немало.
У першу чергу, згадаємо, що забруднення до річок надходить двома шляхами: безпосередньо до русла з точкових джерел та у вигляді розосереджених стоків по поверхні. Точкові джерела, як правило, піддаються контролю. А поверхневі стоки можна реально зупинити. Для цього потрібно лише пригадати, яку роль виконують заплави у підтриманні чистоти річкової води.
Природна прибережна смуга – це ділянка заплави, вкрита суцільним шаром рослинності, яка відіграє найбільш суттєву роль у функціонуванні заплави як біологічного фільтру. За рахунок розвиненої кореневої системи рослин, ґрунт на такій ділянці залишається рихлим, структурованим, здатним швидко вбирати вологу. А коріння кущів і дерев сприяють швидкому проникненню води до водоносних горизонтів. Крім цього, коренева система рослин ефективно перешкоджає ерозійним процесам, зсуву і змиву. На ділянках із щільним рослинним покривом майже ніколи не спостерігається поверхневого стоку, вода швидко поглинається і надходить до рівня ґрунтових вод. Таким чином, заплави і, в першу чергу, прибережні смуги ріки потребують не тільки захисту, а й активного поновлення. Тому учні Надлиманської школи щорічно приймають участь в акціях „До чистих джерел”, „Подарую Дністру дерево”, „Чистий берег – наша турбота”.
Масштабні дії по збереженню річок і Дністра зокрема визначені законодавчо у відповідних статтях Водного та Земельного кодексів України. Залишається сподіватись на контроль з боку держави за беззаперечним їх виконанням.

Автомобільний (велосипедний, пішохідний) маршрут по автотрасі Маяки - Паланка. Його довжина 10 км. Рухаючись по маршруту можна познайомитись з рідкісними і типовими видами птахів, які мешкають на території Нижньодністровського НПП. Серед безлічі мешканців дельти можна назвати десятки видів, здатних давати людям можливість оцінювати екологічну ситуацію по їхній наявності або відсутності. Однак самим цікавим об'єктом є птах блискучий ібіс або коровайка. Цей граціозний і витончений птах - найближча родичка, імовірно відомого вам, Священного ібіса. Того самого Священного ібіса, якому поклонялися древні єгиптяни. Коровайка занесена до Червоної книги України. Якщо Дністровська гребля затримує воду під час весняної повені, коровайка не гніздиться, або її дуже мало. Гніздиться вона у віддалених від людських очей очеретяних заростях. Її граціозний вид і незвичайний прикрас надає їй неймовірну привабливість для birdwatcher'ів - щирих аматорів птахів. Спостерігати цих загадкових птахів можна на заплавних лугах у період повені - у квітні - травні. 

Оглядові пункти (зупинки) сухопутного екологічного маршруту:

1. Інформаційно-туристичний центр Нижньодністровського національного природного парку;

2. Історія села Маяки;

3. Човнова станція «Головбуд» - приклади негативного втручання людини в природу;

4. Рухаючись по маршруту знайомство екскурсантів з рідкісними і типовими видами птахів, які мешкають на території Нижньодністровського НПП;

5. Відпочинок на зупинці «Аристократи неба».