Районний етап Міжнародного басейнового конкуусу «Барви Дністра»
Номінація: «Твір, оповідання, вірш, науково – популярна стаття»
Робота учениці 10 класу Роксоланівської ЗОШ І - ІІІ ступенів Сайдель Юлії

У процесі історичного розвитку люди змінювали природу, щоб задовольняти свої життєво необхідні потреби, поліпшувати умови життєдіяльності. Господарська та інша діяльність людини спричинила багато негативних змін природного середовища¬ - забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, порушення рельєфу. Через антропогенний вплив змінюється клімат, деградують ґрунти, зменшується чисельність та збіднюється видовий склад рослинного і тваринного світу. В Україні, у зв’язку зі значною освоєністю її території, зміни природних умов набули великих масштабів. Зокрема, надмірне та нераціональне використання природних ресурсів Нижнього Дністра, забруднення екосистеми шкідливими речовинами призвели до порушення рівноваги у природному середовищі, вимирання видів і втрати біорізноманіття.

Пугач (Фото Роженка М.В.)

Саме така доля - повне зникнення – спіткало пугача, найбільшу сову України. Ще у 60-70 роках минулого століття цей птах мешкав у пониззі Дністра, але через потужну людську діяльність у цих місцях даний вид зник. Для гніздування пугач вибирає тихі й відокремлені місця, кількість яких постійно скорочується.

Пугач - спритний мисливець, може зловити здобич завбільшки із зайця. Меню пугача найрізноманітніше серед усіх хижих птахів. І це завдяки не стільки розмірам і силі птаха, який легко долає крупну здобич, скільки його умінню пристосовуватися. Жертвами пугача стають навіть такі великі птахи, як фазан, сокіл і ворон. Зрідка задля різноманітності його раціон поповнюється жабами, зміями, рибами, ракоподібними, комахами і павуками. У більшості випадків пугач видивляється здобич, сидячи в зручному місці, своєрідному спостережному пункті. Від його уваги не сховається жоден шерех, жоден рух, оскільки птах має чудово розвинені зір і слух. Птах пристосовується до різних умов, проте віддає перевагу територіям поблизу водоймищ і місцевостей, де є багато гризунів. Ці тваринки - основна частина здобичі пугачів, 90% їхнього раціону.
Більшу частину свого життя пугач проводить в самоті. Іноді трапляється, що самець і самка живуть на загальній території, але у кожного з них є свій притулок і кожен з них полює самостійно. Пугач - це нічний птах, що вилітає на полювання після заходу сонця. Вдень він спить в укритті, що знаходиться в корінні дерев, густому чагарнику або на сонячному виступі скелі. Часто від сну його будять зграї ворон та інших птахів, які голосно кричать і навіть можуть атакувати пугача. Гнаний ними пугач перелітає на інше , спокійніше місце.

Самці пугачів, прагнучи привернути увагу самки, під час гніздового періоду (зазвичай березень-квітень) видають ухання, яке чутно здалеку. Така пісня самців починає звучати задовго до заходу сонця. Зазвичай вона складається з декількох частин, кожна з яких триває більше години.
Зустрівшись, пугачі створюють пару і залишаються вірні один одному до кінця життя. Відразу після спаровування самка відкладає 2-4 білих яйця, які насиджує 34-36 днів, а самець у цей час забезпечує її їжею. Очі пташенят розплющуються у віці 6-8 днів. У 16 днів вони вже можуть стояти на ногах. Незабаром у пташенят з'являється жовто-коричневе оперення з темними плямочками. Досягнувши віку 6-8 тижнів, пташенята залишають гніздо і тримаються наступні декілька місяців біля нього. Добре стають на крило тільки у віці 3 місяців.

Характерними особливостями пугача є «вушка» - пучки пір’я на голові, якими він може ворушити . Ось такий прекрасний птах мешкав колись по берегах Дністра. Довгі роки ми могли милуватися ним тільки у зоопарку.

 Фото з ресурсу Dumskaya.net. На фото зліва направо: В.Пілюга, К.Бартошун, М.Роженко.

Відновлення різноманіття прибережної смуги Дністра – одне з ключових завдань Нижньодністровського національного природного парку. Тому у 2010 році його співробітники почали проводити заходи з повернення пугача у природне середовище. Це явище називається реінтродукція - спроба заселення певним видом диких тварин місць їх постійного мешкання, де вони зникли, чи знаходяться під загрозою зникнення У природне середовище було випущено молодих птахів, які виросли в умовах Одеського зоопарку. Спочатку їх утримували в спеціально побудованому вольєрі, розташованому у місці запланованого випуску. Тут пугачі адаптувалися до нових умов. Птахів підгодовували звичною для них їжею. Через деякий час, коли молоді птахи почали поводитися природно, вчені зняли сітку в верхній частині вольєра, і пугачі змогли залишити його. Звикаючи до життя на свободі, птахи ще деякий час поверталися за їжею та на ночівлю до вольєра, але згодом перешли на повністю самостійне існування. Пугачі були помічені спеціальними радіопередавачами (даталоггерами), які надали польські орнітологи для подальшого спостереження за птахами та відстеження їх переміщення по території Нижнього Дністра. Цікаво, що використання даталоггерів є першим в Україні досвідом застосування таких приладів для мічення пугачів. Науковці, спостерігаючи за птахами, підтвердили, що пугачі швидко звикли до вільного існування і навчилися самостійно здобувати їжу.

Протягом останніх років у пониззя Дністра науковці випустили декілька пар пугачів, організували постійне спостереження за ними, відстеження їх місцезнаходження та забезпечили їх охорону. Працівники Парку повернули в природу вид, який вже був втрачений на території дельти Дністра і нині докладають максимальних зусиль, щоб пугач знову став звичним для місцевої фауни, і щоб ми могли спостерігати цього птаха не тільки в зоопарку.