Районний етап Міжнародного Басейнового конкурсу „Барви Дністра”
Автор:учениця 10 класу. Надлиманської ЗОШ І - ІІІ ступенів Мілошова Юлія, керівник: Валькова Тамара Володимирівна.

Малі водні об’єкти – річки, озера – важлива частина нашої Батьківщини. Це і зрозуміло: з давніх часів люди обов’язково обирали місце для житла поблизу води, яка була необхідна не тільки для пиття, водопою домашніх тварин, поливу вирощуваних рослин. Це і рибалка, і засіб пересування, і вироблення енергії. Значення річок у житті людини важко переоцінити: без перебільшення їх можна вважати колисками людської цивілізації. Серед них і наш красень Дністер, на берегах якого, починаючи з села Вовчого на Львівщині і закінчуючи селом Надлиманським на Одещині (1352 км.), розташувалась велика кількість міст, містечок і сіл України і Молдови.
Сьогодні одна з найбільших річок нашої держави, як і багато інших водних об’єктів, потребує захисту від брутального ставлення до неї.
Протягом останніх 50-60 років люди вирубували ліси по берегах і на заплавах, осушували болота, які живлять річки, береги часто розорювали аж до урізу води, не залишаючи навіть невеликої частини долини річки для захисту від забруднення.
Але найстрашніше полягає в тому, що людина перестала зберігати чисту воду. Адже так просто: вимити машину на березі, пустити корів на водопій, спустити під час паводку гній, що накопичився на фермі, викинути сміття у воду, щоб не псувало місце відпочинку і т.п.
Активне вживання у сільгоспвиробництві пестицидів, гербіцидів, мінеральних добрив – це ще один шлях до забруднення Дністра стічними водами, що виникає внаслідок неправильного ведення виробничих процесів, недотримання вимог з очищення води, недостатньої потужності очисних споруд або їх відсутності. Так, екологи і громадськість нашого Овідіопольського району протягом 10 років ведуть боротьбу за відновлення роботи очисних споруд м. Теплодар, щоб врятувати Дністровський лиман від неочищених стоків.
До проблем надмірного забруднення відноситься і зниження водності ріки, викликане багаторазовим зростанням водоспоживання. Промислові та сільськогосподарські підприємства, комунальні господарства – все це потребує значних водних ресурсів. Та чим більше використовується чистої води, тим більше забрудненої повертається до русла. Як результат, річка все частіше виконує функцію стічної канави, по якій забруднення транспортується до лиману і далі, до Чорного моря. Але ж відомо: коли забруднення перевищує самоочисну здатність річки, водна екосистема починає працювати повільніше, її можливості очищувати води суттєво зменшуються. Оскільки чим більша річка, тим більше можливості до самоочищення, то, зменшуючи водність річки, ми автоматично знижуємо її самоочисний потенціал.
Перелік негараздів можна продовжувати. Зрозуміло одне: наші безсловесні друзі Дністер і Дністровський лиман потребують захисту. Безперечно, неможливо зупинити промислову і сільськогосподарську діяльність, швидко переорієнтувати їх на екологічні технології. Це довготривала перспектива. Але сьогодні ми можемо зробити немало.
У першу чергу, згадаємо, що забруднення до річок надходить двома шляхами: безпосередньо до русла з точкових джерел та у вигляді розосереджених стоків по поверхні. Точкові джерела, як правило, піддаються контролю. А поверхневі стоки можна реально зупинити. Для цього потрібно лише пригадати, яку роль виконують заплави у підтриманні чистоти річкової води.
Природна прибережна смуга – це ділянка заплави, вкрита суцільним шаром рослинності, яка відіграє найбільш суттєву роль у функціонуванні заплави як біологічного фільтру. За рахунок розвиненої кореневої системи рослин, ґрунт на такій ділянці залишається рихлим, структурованим, здатним швидко вбирати вологу. А коріння кущів і дерев сприяють швидкому проникненню води до водоносних горизонтів. Крім цього, коренева система рослин ефективно перешкоджає ерозійним процесам, зсуву і змиву. На ділянках із щільним рослинним покривом майже ніколи не спостерігається поверхневого стоку, вода швидко поглинається і надходить до рівня ґрунтових вод. Таким чином, заплави і, в першу чергу, прибережні смуги ріки потребують не тільки захисту, а й активного поновлення. Тому учні Надлиманської школи щорічно приймають участь в акціях „До чистих джерел”, „Подарую Дністру дерево”, „Чистий берег – наша турбота”.
Масштабні дії по збереженню річок і Дністра зокрема визначені законодавчо у відповідних статтях Водного та Земельного кодексів України. Залишається сподіватись на контроль з боку держави за беззаперечним їх виконанням.