Районний етап Міжнародного конкурсу "Барви Дністра"
Номінація: «Твір, оповідання, вірш, науково – популярна стаття»
Робота учня 6 класу Роксоланівської ЗОШ І – ІІІ ступенів Сайдель Максима

Спекотного травневого дня на невеличкому суденці ми вирушаємо туристичним маршрутом “Дністровська амазонія». Кінцева мета нашої подорожі – Біле озеро. Ми зручно вмощуємося по бортах нашого човна, радісно збуджені, веселі – всі в очікуванні чогось незвичайного, дивовижного.
По обидва боки русла – зарості рогозу, очерету, водяного рису. Здається, що скрізь тихо, але життя у плавнях вирує, адже очеретяні чагарники утворюють особливий мікроклімат (підвищену вологість, відносно постійну температуру) , який може забезпечити умови існування багатьох видів птахів. Ось здійнялася в повітря пара коровайок. Їх упізнаємо за характерними довгими дзьобами. Коровайка – індикатор благополуччя дельти Дністра, цей вид занесено до Червоної книги України. Далі бачимо чепур білих. Вони граційно стоять біля берега, здається, зовсім не здивовані появою нашого човна. Іноді серед води видніються плаваючі острівці водяного рису - так розмножується ця рослина, відриваючись від заростів невеличкими купками та мандруючи водоймою.

Фото автора

І ось мета нашої подорожі – Біле озеро. Наш човен стишує хід, замовкає мотор. Тут режим тиші, адже ми у справжнісінькому пташиному царстві. Ми завмираємо, і тільки спостерігаємо. А навкруги – диво-краса. Озеро зветься Білим від лілей – латаття білого, що під час цвітіння вкриває його поверхню. На озері – тиша: ні вітру, ні хвиль. Вода – мов дзеркало , з якого визирають голівки прекрасних білих лілей з повними бутонами, з матовим , наче з воску листям . За легендою, у Давній Греції цю чарівну квітку вважали символом краси, її завжди любила молодь. Юні дівчата плели з лілей гірлянди, прикрашали ними волосся й туніки. Серед ніжних лілей жовтіють свічечки глечиків жовтих. У дельті Дністра, виявляється, найкрупніша у Європі плантація глечика жовтого. Вдалині бачимо велике скупчення птахів. У бінокль видно – то красені - велетні рожеві пелікани . На озері зустрічаємо й інших птахів – жовтих та рудих чапель, озерних чайок, білощоких крячків. Поверхня озера біля берега вкрита плаваючими рослинами, що поглинають шкідливі речовини і збагачують воду киснем. Серед них - сальвінія плаваюча і водяний горіх - чилим, що теж занесені до Червоної книги України. Цікаво, що насіння чилима не втрачає своєї схожості 40 -50 років. Не дивно, що оболонка плода дуже тверда, з гострими ріжками, яких не торкаються ні риби, ні тварини.

Фото автора

Тут, на Білому озері, забуваєш, що є десь гамірний та галасливий, сповнений вічних проблем світ. Душа відпочиває , милуючись цим затишним куточком природи. Тут плине своє життя – гармонійне, тихе, сповнене спокою та краси. Повертаємось за якийсь час додому, до берега. Сонце вже сідає, стає приємно прохолодно. З берега нас привітно вітають рибалки, що влаштовуються на нічну риболовлю. Хочеться якнайдовше зберегти у собі це прекрасне відчуття єднання з природою. До побачення, Біле озеро, ми обов’язково повернемось!