Сніговий покрив на півдні України – явище тимчасове і нетривале. Разом із тим, саме у цей час більшість фахових зоологів отримують левову частину інформації про тварин, що населяють ліси, поля та плавні. Хто з вас не блукав цими безмежними просторами? І, згадайте, скільки разів вам доводилося бачити мешканців боліт, степів і лісів? Отож! Мало. Дуже мало. Хоча насправді вони є, вони поруч із вами. Частіше вони відпочивають у своїх схованках, ретельно приховуючи себе від людського ока, а активні у сутінкові години. Природа змусила більшість тварин це робити настільки добре, що помітити присутність багатьох із них – життя не вистачить (наприклад, кота лісового). Інша річ – снігова ковдра взимку, на якій звірі про себе написали майже все. Проте, з першим снігом звірі заховуються і не проявляють активності, і лише за кілька днів стають сміливими. 

Але щоб ввести в оману переслідувача, деякі з них «враховують» підступність зимової писанини для можливого переслідувача. Ось вовки, наприклад, саме з метою приховування інформації про свою зграю, ідуть один за одним, слід у слід. І навіть досвідченому теріологу потрібно немало зусиль, щоб зрозуміти, скільки ж звірів пройшло стежиною.

На рівному білому полотні, що вкрило Дністер, одразу кидається у вічі пара слідів доволі великих звірів, що «розсікли» замерзлий Дністер, ніби батогом. Придивляюся і розумію, що це вночі кудись поспішали шакали, зрідка зупиняючись біля різних примітних об'єктів - пеньків, кущів або ж біля сліду іншого хижака (рис. 1).

Рис. 1. Cліди, що залишила пара шакалів.

Своїм вишуканим ланцюжком помалювала сніг лисиця у пошуках здобичі. А ось, ніби-то з-під льоду, тягнуться сліди розчепірених, наче у качки, лап. Це видра річкова знайшла невеличкий душник у крижаному панцері і вирішила прогулятися під зоряним зимовим небом у пошуках поживи (рис. 2).

Рис. 2. Cліди видри (ліворуч) та лисиці (праворуч).

Ледь помітні парні цяточки вздовж високої дамби залишила після себе норка європейска – раритет дністровської дельти (рис. 3).

Рис. 3. Слід норки європейської.

А ось зовсім незвичні сліди (рис. 4): чималий птах залишив їх у пошуках їжі. А ось і сам птах - чепура велика здійнялась у повітря з мишею у дзьобі. Коли не можна впіймати під льодом рибу - на узбережжі є миші. Вдень на них полюють чаплі, а вночі – шакали.

Рис. 4. Сліди шакала та чепури великої.

А це що за дивина? Сліди зайця. Але ж звідки зайці на Дністрі? (рис. 5). Напевно з полів прийшли поласувати смачним для них гіллям верби, що рясно звисає понад берегом.

Рис. 5. Слід зайця.

А ось і зовсім цікавинка. Кіт лісовий – найпотаємніший звір плавнів Дністра, не зупиняючись пересік Дністер і зник у хащах плавневого лісу (рис. 6)

Рис. 6. Слід кота лісового.

Звичайно життя вночі найбільше вирує біля невеличких потічків та заводів, де знаходять собі їжу багато мешканців дністровської дельти (Рис. 4)

Незмінним в зимовий час вже багато років залишається найулюбленіше місце годівлі лисиць та шакалів – заплавні луки, на яких чисельність мишоподібних гризунів, їхньої звичайної поживи, досить висока (Рис.7). 

Рис. 7. Сліди шакала та лисиці, залишені під час мишкування.

Рис. 8. Тиша зимового лісу – явище неймовірне.

Рис. 9. Заплавний ліс – притулок багатьох видів тварин взимку.

Останнім часом матеріалів про ситуацію навколо НПП «Тузловські лимани», як кажуть – «хоч прорву гати». Намагаюсь їх не коментувати з відомих усім причин. Часто мене запитують про моє ставлення до неї та чи варто підтримувати людей, які ще вчора безпідставно звинувачували мене в тім, з чим сьогодні самі спіткнулись, опинившись зараз наодинці (маю на увазі владу) з добре налагодженими схемами по знищенню природного ресурсу. Усім без виключення відповідаю – варто не тільки підтримувати, а і усіляко допомагати, оскільки йдеться не про персоналії. Йдеться про майбутнє наших дітей.

Та, все ж таки, статтю «Битва за прорву» не прокоментувати не можу.

Ні, не тому, що в ній згадується про мене в позитивному плані, а виключно тому, що висновок, який робить автор, влучає в саме серце. Дуже прикро усвідомлювати, що це відбувається у державі, яка, в прямому сенсі, полита кровю у боротьбі за справедливість.

Дорогі мої друзі!

Сердечно вітаю усіх вас з найголовнішим нашим святом - днем незалежності України! Щиро зичу кожному з Вас зробити свій внесок у становлення нашої вільної, незалежної і квітучої України. Дякую Богу, що маю особисту нагоду разом з моїм народом будувати майбутнє своїх дітей вже сьогодні. І ніякі перешкоди нам не завадять. А тимчасові труднощі, що трапляються на нашому шляху, ми гідно здолаємо.

Слава Україні!

Відслідковуючи події навколо конкурсів інших парків, звернув увагу на запрошення прийняти участь у наступному конкурсі по Нижньодністровському НПП кандидатів від Національного природного парку «Черемоський» з досить цікавим коментарем. А саме, потрібно розповісти жителям Нижнього Дністра про парк, оскільки їм про це ніхто не говорив.

Хочу офіційно спростувати цю інформацію, оскільки цілий рік на посаді директора робота з громадами у мене була приоритетною. Зрештою, коли контракт не був продовжений, громади самі про це сказали. Їх звернення я надавав конкурсній комісії. Можливо, їх не побачили, тоді раджу подивитись за цими посиланями:

Під час заходу з висадки дерев у м. Біляївка. 14 листопала 2015 р.

Фото Галини Халимоник.

  1. Жителі м. Біляївка ініціювали збір підписів на підтримку Роженка М.В. на посаді директора Нижньодністровського НПП. 08 грудня 2015.
  2. Жителі м. Біляївка відправили підписні листи на підтримку Роженка М.В. до Мінприроди та Одеської ОДА. 11 грудня 2015.
  3. Інтерв'ю директора Нижньодністровського НПП газеті «Вісті Біляївки» від 21 листопада 2015 р. 25 листопада 2015.
  4. Відповідь Галини Халимоник, головного редактора газети «Вісті Біляївки», щодо ситуації у Нижньодністровському НПП. 04 грудня 2015.
  5. Звернення громади Овідіопольського району з приводу звільнення директора Нижньодністровського НПП Роженка М.В. 14 грудня 2015.
  6. Звіт щодо проведених заходів на території Нижньодністровського національного природного парку (період з 1 грудня 2014 р. по 1 грудня 2015 р.). 22 січня 2016.
  7. Екологічний форум «Сучаснисний стан та перспективи розвитку Нижньодністровського національного природного парку» (27 січня 2016 р., м. Біляївка). 27 січня 2016.
  8. Екологічний форум «Природні ресурси Нижнього Дністра у межах Білгород-Дністровського району, шляхи їх збереження та сталого використання" (17 лютого 2016 р.). 17 лютого 2016. 
  9. Екологічний форум «Перспективи та заходи, спрямовані на екологічне стале природокористування у акваторії Дністровського лиману»" (смт Овідіополь, 02 лютого 2016 р.). 02 лютого 2016.
  10. У пошуках ефективної співпраці влади та громади народжуються конструктивні рішення. 25 березня 2016.  

Фрагмент відео

 Відео у повному обсязі (див з 1:56:32)

Нагадаємо, що  17 серпня 2016 р. конкурсна комісія Мінприроди ухвалила рішення повторно провести конкурс на заміщення вакантної посади керівника Нижньодністровського національного природного парку. Згідно з кваліфікаційними вимогами, до конкурсу було допущено два кандидати: Роженко М.В. та Курочкін С.Л. З доповідями обох кандидатів можна ознайомитись за посиланням

Більше семи років працюю в парку. Завжди знав, що наукова діяльність - це стовп, на якому тримається дільність парку. Знав також, що парк - це неприбуткова бюджетна установа (кошти за послуги не рахую), а от сьогодні мені в Мінприроди повідомили, що наукова діяльність - це не головне. Головне - вміти заробляти кошти та господарювати! Невже ніхто з членів комісії не читав Указу Президента, де чорним по білому зазначена мета парку?

Схоже ми дійшли межі. А що за нею - покаже час. Переконаний тільки, що діти нам за це дякувати не будуть. 

Доповідь Роженка М.В.

 

Доповідь Курочкіна С.Л.

Рішення конкурсної комісії