Зима для теріолога - це час, коли за один день можна дізнатись про тварин стільки, що в інші пори року не вистачило б і декількох місяців. Особливо цікавими є періоди, коли на снігу добре можна побачити сліди звірів, що залишають їх у нічний час. Не скористатись такою нагодою у січні 2016 року, звичайно, я не міг. Після сніданку, не вагаючись, вирушив на територію Нижнього Дністра, щоб прочитати найцікавішу на світі книжку, що написали вночі звірі.

Дністер вже декілька днів, як вкрився надійною кригою, легко долаю його і опиняюсь у зимовому заплавному лісі, де панують закони природи, які корегують тільки погодні умови. Ланцюжки слідів лисиці, шакала, куниць, норки, горностая приковують погляд до кожної старанно написаної на снігу сторінки і розповідають про наступне.

Ось два ланцюжка слідів лисиці, які залишили після себе звірі, витворяючи неабиякі "викрутаси" на снігу. Декілька червоних крапельок на яскраво-білому снігу свідчать про те, що хвилюватись з приводу поповнення роду лисячого у цьому році не потрібно. Їх період розмноження у самому розпалі.

Ось прямісінький ланцюжок слідів шакала різко звертає у бік виявленої здобичі і починається активна фаза полювання на мишоподібних гризунів, що сховались і живуть зараз глибоко під снігом. Викопана яма в снігу свідчить про те, що їжа взимку для шакалів схована добре і щоб отримати її потрібно добре "попрацювати". Поруч залишки хутра мишей та плями крові. А це вірний знак того, що полювання було вдалим.

Несподівано звертаю увагу на парні сліди, що залишила після себе європейська норка, яка, вірогідніше за все, поспішала до найближчої протоки у пошуках "віддушини", тобто невеличкого отвору у льоду, що припорошений снігом і не замерзає у самі люті морози. Такі отвори є рятувальними для видри та норки, оскільки саме вони забезпечують доступ цих звірів до їжі, якими є риба, молюски, жаби та гідробіонти, що зимують на дні водойми.

Раптом сніговий простір розділив навпіл слід дикої свині. Виходячи з розмірів ратиць цей звір був одиноким самцем віком 3-4 років і вагою біля 200 кг, який у пошуках їжі довго блукав по засніженому лісі, час від часу вивертаючи старі корені повалених дерев у пошуках молодих корінців, якими взимку живиться цей велетень.

Трохи осторонь під деревом годувалась сарна європейська, яка розгорнула сніг до самої трави, залишивши далеко помітну чорну пляму, яка є досить характерною ознакою присутності цих неперевершених стрибунів та красунь у заплавному лісі.

Звичайно, що головною метою сьогоднішнього "мандрування" зимовим лісом були обліки ссавців у пониззі Дністра та вивчення особливостей їх розміщення у межах цих територій. Під час проведення обліків були також виявлені міграційні шляхи хижих ссавців та ратичних на суміжні материкові ділянки суші. Такі шляхи існують вже багато років у цих краях, утворивши своєрідні екологічні коридори, якими десятиліттями мандрують звірі то у пошуках їжі, то рятуючись від повеней або пожеж, що є невід'ємними екологічними факторами цих унікальних природних територій.

Ось два одиноких ланцюжка об'єднуються і далі лисиці вже удвох рухаються берегом Дністра на зустріч ночі.

Дещо, на мою думку найцікавіше, можна побачити на фото, що були зроблені цього дня (23 січня 2016 р.).

Микола Роженко, к.б.н., науковий співробітник ОНУ імені І. І. Мечникова,

директор Нижньодністровського НПП (1 грудня 2014 р. - 1 грудня 2015 р).