14 лютого, після нескінченного дощу і вітру, весна просто вдерлася в стомлений заплавний ліс Нижнього Дністра. Вночі тут перекликались сови, зрідка лунали крики перших лисок, що повертаються в рідні дністровські краї. Час від часу вітер вмивав надоїдливим дощем старі осокори. Здавалось не має цьому кінця. І ось вам, зранку середина лютого, а в заплавному лісі справжнісінька весна. Не вистачає тільки суцільного пташиного гомону. Тільки окремі синички пірнають із куща в кущ, з надією знайти там харч. З різних ущелин під сонячні промені почали вилітати комахи. В результаті сильного південно-східного вітру рівень води у Дністрі різко збільшився, підтопивши окремі ділянки.

На лісових протоках ще подекуди плавають криги. Та по усьому видно, що їх час минув.

Зупиняю погляд на грибах, якими багаті заплавні ліси і ловлю себе на думці, яка ж багата природа Дністровської дельти. Навіть серед зими своїми дарами здатна прогодувати людину. Присутність звірів відчуваю, але бачу тільки лігво дикої свині, які давно заселили Дністровські плавні, пристосувались до них і почувають тут себе скоріш всього непогано.

Неподалік «відвідав» молодий дубок, що власноруч посадив разом з колегами у перші роки становлення парку. З того часу пройшло вже майже 5 років. З 10 посаджених дерев, залишилось 2. Деякі засохли ще на першому році житя, а декілька деревців були зломлені людиною. Як же хочеться їх запитати - за що? Хто ж вас такими виховав?

Окрім того, оглянув ділянки прилиманних плавнів, які були охоплені пожежою у жовтні минулого року. Через береговий вал Дністровського лиману сюди потрапила значна кількість води, перетворивши згарища на унікальні мілководні ділянки які є найціннішими біотопами дельти. Ще 10-15 днів і тут завирує життя. До них повернуться лиски, кулики, чаплі, качки, гуси та безліч мігруючих птахів. Життя продовжується!

Микола Роженко, к.б.н.,

науковий співробітник ОНУ імені І. І. Мечникова,

директор Нижньодністровського НПП (1 грудня 2014 р. - 1 грудня 2015 р).