Ще декілька років тому такі слова, як зміна клімату, посуха сприймались дещо віртуально і кожен десь далеко у глибині душі сподівався, що минеться. Сьогодні, кожен день спостерігаючи за глобальними, незворотними змінами гідрологічного режиму Нижнього Дністра, розумієш – не минеться. Все тугіше стискає плавні кільце висушених заплавних луків. Територій, без яких і годі думати про екологічну рівновагу цих унікальних природних комплексів. Відсутність підтоплених територій у плавнях Дністра – це вирок для коровайки, косаря, сірої гуски, багатьох видів куликів. Це вирок для карася і коропа, ляща і плітки - риб, якими завжди славились ці території. І цей перелік можна продовжувати.

Чи є вихід із ситуації, що склалась. Вихід є – це відверта дискусія вчених, громадських активістів, практиків, користувачів. Без піару, виключно на основі глибокого розуміння процесів, що відбуваються та пропозиції до виконання заходів, що можуть реально змінити ситуацію у бік покращення.

Наприклад, якщо зрозуміло, що у необхідних обсягах Дністер вже не отримає води ніколи, або майже ніколи (а про це свідчать дуже багато прогнозів), потрібно для збереження заплавних ділянок розглядати механізм раціонального використання того водного ресурсу, що є. Перший крок має бути у напрямку вивезення величезної кількості органіки з територій Нижнього Дністра. Такі дії неодмінно призведуть до природного їх підтоплення при тих скидах води з Дністровського водосховища, що є зараз і, як наслідок, відтворення заплави Дністра. Не кажу вже про неймовірну цінність цієї органіки для сільського господарства. Розумію, що такі пропозиції надто амбітні. А що робити, якщо іншого шляху не існує.

На фото: охоплені посухою ділянки заплавних луків, що межують з Карагольською затокою. 9.04.2016 р.