Одними з перших зустрічають сонце, що здіймається над Дністровськими плавнями, велетні пташиного царства - рожеві пелікани. Вони поспішають до місць годівлі у пошуках мілководних ділянок, де можна впіймати на сніданок трохи риби. Намагаюсь їх порахувати: тисяча, півтори - і вони ще летять. З права, з ліва… Все це здається неймовірним, адже цей вид до складу орнітофауни регіону потрапив не так давно. Декілька великих чепур також поспішють за сніданком, але у зворотному напрямку. Їх улюблені місця - мілководні ділянки Північного берегу Дністровського лиману. 

Година спостережень, друга, а на обрії - жодної коровайки.

Це є сигналом тривоги, нагадуванням усім нам - екологічна рівновага природних систем Нижнього Дністра суттєво порушена.

Квакви - переважно нічні чаплі, трохи затримались на "полюванні" і тепер ніби ніяковіють у променях ранкового сонця. Вмились сріблястою росою болотяні іриси, осока причесала коси, соловейко доспівує вечірню пісню, починають кувати зозулі, перебиваючи одна одну. Скрежет великої очеретянки перетворюється на вишукану мелодію, що шматує серце. Обережно пробує голос вільшанка. У самому розпалі ранок на теренах Нижнього Дністра. Доброго ранку, мій рідний Дністер!