Сніговий покрив на півдні України – явище тимчасове і нетривале. Разом із тим, саме у цей час більшість фахових зоологів отримують левову частину інформації про тварин, що населяють ліси, поля та плавні. Хто з вас не блукав цими безмежними просторами? І, згадайте, скільки разів вам доводилося бачити мешканців боліт, степів і лісів? Отож! Мало. Дуже мало. Хоча насправді вони є, вони поруч із вами. Частіше вони відпочивають у своїх схованках, ретельно приховуючи себе від людського ока, а активні у сутінкові години. Природа змусила більшість тварин це робити настільки добре, що помітити присутність багатьох із них – життя не вистачить (наприклад, кота лісового). Інша річ – снігова ковдра взимку, на якій звірі про себе написали майже все. Проте, з першим снігом звірі заховуються і не проявляють активності, і лише за кілька днів стають сміливими. 

Але щоб ввести в оману переслідувача, деякі з них «враховують» підступність зимової писанини для можливого переслідувача. Ось вовки, наприклад, саме з метою приховування інформації про свою зграю, ідуть один за одним, слід у слід. І навіть досвідченому теріологу потрібно немало зусиль, щоб зрозуміти, скільки ж звірів пройшло стежиною.

На рівному білому полотні, що вкрило Дністер, одразу кидається у вічі пара слідів доволі великих звірів, що «розсікли» замерзлий Дністер, ніби батогом. Придивляюся і розумію, що це вночі кудись поспішали шакали, зрідка зупиняючись біля різних примітних об'єктів - пеньків, кущів або ж біля сліду іншого хижака (рис. 1).

Рис. 1. Cліди, що залишила пара шакалів.

Своїм вишуканим ланцюжком помалювала сніг лисиця у пошуках здобичі. А ось, ніби-то з-під льоду, тягнуться сліди розчепірених, наче у качки, лап. Це видра річкова знайшла невеличкий душник у крижаному панцері і вирішила прогулятися під зоряним зимовим небом у пошуках поживи (рис. 2).

Рис. 2. Cліди видри (ліворуч) та лисиці (праворуч).

Ледь помітні парні цяточки вздовж високої дамби залишила після себе норка європейска – раритет дністровської дельти (рис. 3).

Рис. 3. Слід норки європейської.

А ось зовсім незвичні сліди (рис. 4): чималий птах залишив їх у пошуках їжі. А ось і сам птах - чепура велика здійнялась у повітря з мишею у дзьобі. Коли не можна впіймати під льодом рибу - на узбережжі є миші. Вдень на них полюють чаплі, а вночі – шакали.

Рис. 4. Сліди шакала та чепури великої.

А це що за дивина? Сліди зайця. Але ж звідки зайці на Дністрі? (рис. 5). Напевно з полів прийшли поласувати смачним для них гіллям верби, що рясно звисає понад берегом.

Рис. 5. Слід зайця.

А ось і зовсім цікавинка. Кіт лісовий – найпотаємніший звір плавнів Дністра, не зупиняючись пересік Дністер і зник у хащах плавневого лісу (рис. 6)

Рис. 6. Слід кота лісового.

Звичайно життя вночі найбільше вирує біля невеличких потічків та заводів, де знаходять собі їжу багато мешканців дністровської дельти (Рис. 4)

Незмінним в зимовий час вже багато років залишається найулюбленіше місце годівлі лисиць та шакалів – заплавні луки, на яких чисельність мишоподібних гризунів, їхньої звичайної поживи, досить висока (Рис.7). 

Рис. 7. Сліди шакала та лисиці, залишені під час мишкування.

Рис. 8. Тиша зимового лісу – явище неймовірне.

Рис. 9. Заплавний ліс – притулок багатьох видів тварин взимку.