Одними з перших зустрічають сонце, що здіймається над Дністровськими плавнями, велетні пташиного царства - рожеві пелікани. Вони поспішають до місць годівлі у пошуках мілководних ділянок, де можна впіймати на сніданок трохи риби. Намагаюсь їх порахувати: тисяча, півтори - і вони ще летять. З права, з ліва… Все це здається неймовірним, адже цей вид до складу орнітофауни регіону потрапив не так давно. Декілька великих чепур також поспішють за сніданком, але у зворотному напрямку. Їх улюблені місця - мілководні ділянки Північного берегу Дністровського лиману. 

Година спостережень, друга, а на обрії - жодної коровайки.

Це є сигналом тривоги, нагадуванням усім нам - екологічна рівновага природних систем Нижнього Дністра суттєво порушена.

Квакви - переважно нічні чаплі, трохи затримались на "полюванні" і тепер ніби ніяковіють у променях ранкового сонця. Вмились сріблястою росою болотяні іриси, осока причесала коси, соловейко доспівує вечірню пісню, починають кувати зозулі, перебиваючи одна одну. Скрежет великої очеретянки перетворюється на вишукану мелодію, що шматує серце. Обережно пробує голос вільшанка. У самому розпалі ранок на теренах Нижнього Дністра. Доброго ранку, мій рідний Дністер!

Декілька днів тому прочитав коментар "відомого керівника" так званої екологічної організації "Дельта" п. Жукова щодо позиції, яку зазначала на своїй сторінці Галина Халимоник відносно Нижньодністровського НПП.

І як же роздратувало п. Жукова просте, нормальне людське слово. Розумію, що на кожне слово п. Жукова є певне замовлення кумира, якого він собі створив. Розумію, що лікування від алкоголізму не завжди буває вдалим і люди інколи після цього не пам'ятають, що говорили вчора. А дарма. Саме для відновлення пам'яті, раджу повернутися у 2012 рік, ознайомитись з власною публікацією і порадити вищезгаданому пану, що з 35 років, які він мене знає, варто було б пам'ятати хоча б один.

Зрештою буде не зайвим, на мою думку, привести цю статтю в оригіналі. Можливо, як певні ліки від амнезії.

Газета "Голос Украины" № 165 (5415)
5 сентября 2012 года

"В июле известный в Одесской области лесник, эколог и сподвижник заповедного дела Евсей Павлович Костецкий обратился к министру экологии с открытым письмом о вопиющих нарушениях в Нижнеднестровском национальном природном парке и масштабном браконьерстве. Однако, катастрофическое положение с живыми ресурсами на Днестре и его плавнего-озерных системах, которое сложилось из-за ряда факторов - негативного влияния Днестровской ГЭС, беспощадного и повсеместного браконьерства, уничтожения рыбных ресурсов в Национальном природном парке, не улучшилось. Евсея Костецкого, к сожалению, никто не услышал, на его обращение
никто из чиновников не ответил.
Лишь первый заместитель директора Нижнеднестровского национального природного парка Николай Роженко выехал на место и доложил директору рапортом от 20 июля 2012 года, что живым водным ресурсам действительно наносится серьезный ущерб, и браконьерство в парке процветает. Им были изъяты незаконные орудия лова, составлены соответствующие административные документы.
Но, вероятно, начальнику службы охраны Национального парка А. Гавриленко, непосредственно отвечающему за нарушения, не понравились рапорт и действия первого заместителя директора парка. И он 1 августа 2012 года пишет свой рапорт на имя директора о том, что Н. Роженко не имел права составлять административные документы относительно несоблюдения природоохранного законодательства в парке, и это является грубым нарушением.
Сегодня в Национальном природном парке сложилась беспрецендентная ситуация. Николай Роженко, второй человек по статусу в государственном учреждении национального уровня, составляет акт за актом о нарушениях в парке, незаконном изъятии из акватории ежедневно в огромном количестве рыбы и раков, а ему говорят, что он занимается не тем, чем положено.
Авторы этого письма выехали в Нижнеднестровский национальный природный парк, чтобы ознакомиться с реальным, а не бутафорским состоянием охраны живых водных ресурсов.
Следует отметить, что лов рыбы в этом месте категорически запрещен. На акватории абсолютно не должно быть сеток и других орудий лова. Но как только наша группа начала вынимать сетки, со стороны села Николаевка Овидиопольского района появилась лодка. Вначале она двигалась непонятными галсами вдалеке, которые впоследствии нам стали ясны - позже мы обнаружили ряд сетей с надломанными вершинами древков, на которых держатся сети. Это было сделано оперативно, чтобы мы не заметили факты браконьерства. Через некоторое время к нам подчалила лодка. В ней находился инспектор парка. На наш вопрос, почему на его участке столько сетей он ответил, что нет бензина.
Сетей всех калибров здесь было огромное количество. В них попадают рыбы разных видов и разного возраста, в том числе и мальки, а также запрещенные к отлову сомы. Природные ресурсы просто-напросто добивают. Выжить и давать потомство уже будет некому.
Пока наша группа вынимала километры сетей из воды и выпускала рыбу, к берегу подъехала машина. Затем подчалила еще одна лодка с двумя сотрудниками парка. Старший из них подозрительно удивился такому количеству вытянутых нашей группой сетей, хотя он непосредственно отвечает за эти участки. Но это не главное. Когда первый заместитель директора парка Николай Роженко дал им распоряжение снимать незаконные сети и вывозить их на берег они сообщили, что это не их лодка. А они, мол, сейчас вернутся на берег, пересядут в другую лодку и снова выплывут на акваторию парка для изъятия сетей. Но не тут-то было. Отплыв с места варварского уничтожения живых водных ресурсов, они пересели в машину и уехали, забрав бак с бензином у подчиненного им молодого инспектора. До этого заместитель директора попросил их поделиться государственным бензином, поскольку у них был полный бак, а нашей группе еще предстояло держать обратный путь в село Маяки. Но бензином с первым заместителем директора парка делится никто не хотел и тем более выручать его.
На следующий день наша группа направилась на северный берег Днестровского лимана - в заповедную зону Национального парка, там, где, по закону, должна быть тишина и, естественно, не должно быть сетей. По дороге навстречу нам плыла лодка службы охраны парка с двумя сотрудниками - заместителем начальника отдела охраны инспектором Д. Леженко и инженером по охране животного мира Д. Ильченко. На вопрос первого заместителя директора все ли в порядке на акватории парка оба однозначно ответили: "Да". После этого они уплыли в сторону Маяков. Когда мы подплыли к заповедной зоне и начали рассматривать в бинокль акваторию парка, лодка службы
охраны вернулась, и Д. Леженко заявил Николаю Роженко, что мы здесь находимся незаконно и нам надо срочно покинуть эту зону.
Осматривая акваторию лимана, мы насчитали еще десятки сетей, установленных в заповедной зоне парка, рьяно охраняемых людьми в погонах. Но неизбежно наступила ночь. Когда мы, наконец, выбрались на берег реки Днестр, была полночь. Вдруг, откуда-то появляется начальник службы охраны парка А. Гавриленко и заявляет первому заместителю директора парка Н. Роженко, что тот не согласовал с ним нахождение на территории парка, что выглядело, на наш взгляд, абсолютно абсурдным. На нашу просьбу прямо сейчас выплыть на акваторию парка и всем вместе изъять оставшиеся километры сетей из заповедной зоны парка, они ответили гробовым молчанием.
Таким образом, поработав всего лишь на трех ключевых акваториях Нижнеднестровского национального природного парка, мы убедились, что Карагольский залив, акватория лимана и заповедная зона парка завязли в сетях. Они также стоят и в заповедной акватории Белого озера. Рыбы, птицы, моллюски изо дня в день в огромных количествах попадаются в них. А природный парк национального уровня, призванный сохранять и приумножать народное богатство, фактически превратился в парк по уничтожению живых природных ресурсов.
К большому сожалению, приходится в очередной раз констатировать, что на фоне жесточайшего пресса со стороны плотин, полностью перекрывших Днестр в верховьях и не обеспечивающих дельту в весенне-летний период достаточным количеством воды, беспредельного и безнаказанного уничтожения живых природных ресурсов непосредственно в заповедных зонах парка национального уровня, река Днестр в своем нижнем течении скоро может превратиться в водную пустыню. И ответственность за это будет лежать, прежде всего, на администрации государственного учреждения - Нижнеднестровского национального природного парка."

И. Русев, эксперт по водно-болотным угодьям, член совета Украинского общества охраны птиц, член Национального союза журналистов Украины;
И. Маловиченко, член совета эколого-культурного центра имени В.Н. Гонтаренко;
А. Жуков, руководитель общественной организации "Дельта".

19 квітня п.р. відбулось засідання круглого столу в Біляївській РДА, в роботі якого я прийняв участь. Фактично, це була третя спроба керівництва Нижньодністровського національного природного парку презентувати перспективи його розвитку громадськості.
Доповідь з цього приводу зробив в.о. директора парку Шпінов О.Д. Особисто мені, як учаснику наукових досліджень з підготовки наукового обґрунтування створення парку, дуже важко коментувати почуте. Наприклад, цитую мовою оригіналу "нужно настроить работу так, чтобы приносить доход в бюджет, в т.ч. государственный". Як це прокоментувати?

Доход - це що, мета парку? Вважаю, що більш ніж переконливо про зміст доповіді говорить суха статистика. Отже, під час доповіді в.о. директора парку Шпінов О.Д. використав такі слова.
Договор - 5 разів.
Перевозка - 8 разів.
Доход - 10 разів.
Відновлення - 0 разів.
Збереження - 0 разів.
Природні системи парку - 0 разів.
Рідкісні види - 0 разів.
Екологічні проблеми - 0 разів.
Біологічне різноманіття - 0 разів.

Влучно прокоментував так звану "доповідь" в.о. директора парку пан Фазиль Аскеров, член правління Асоціації розвитку туризму Одеського регіону, який сказав, що керівництво парку програми перспективного розвитку не має, хоча продовжує переконувати, що все в них є. Впевнений, що так думали більшість присутніх.

Ще було зазначено, що попереднім директором, тобто мною, не було зроблено нічого. Стало зрозумілим те, що звіт про виконану мною роботу, який розміщений для загального ознайомлення на сайті та сторінці Facebook, також ніхто з керівництва парку не читав.
Зрештою, це і зрозуміло- про кошти там не йдеться.

Підсумовуючи результати обговорення, головою державної районної адміністрації Біляївського району Жумаділовим А.К. було запропоновано керівництву парку з часом підготувати більш змістовну доповідь щодо перспектив розвитку парку та ознайомити з
нею представників влади та громадськості.

Ось таким був цей день.

Унікальність територій, що оточують дністровську долину, в першу чергу полягає у збереженні природних ділянок степу, серед яких острівці рукотворного лісу виглядають справжнім дивом.

Оглядаючи сьогодні ці території, неодмінно згадуються розповіді з історії цього краю відомої на всю Україну людини - Костецького Овсія Павловича, який доклав чималих особистих зусиль для збереження і створення цих унікальних ландшафтів.

Природні ділянки степу, невеличкими острівцями розкидані по схилам Дністровського лиману, придають цим територіям відчуття недоторканності та чарівності. Круті, майже вертикальні боки ярів, що утворились в результаті ерозійних процесів, виглядають таємниче і викликають відчуття настороги.

Мальовниче рукотворне озеро, яке розмістилось на невеличкій ділянці посеред самого схилу взагалі не вписується в ландшафт і виглядає наче марево. Квітуючі кущі гліду та терену не відпускають погляд, а неймовірні запахи квітів, молодої трави та лиману змушують тут бути якомога довше.

На схилах розташувались нещодавно посаджені горіхи - ознака того, що справа Овсія Павловича продовжується і ці території зараз під надійною охороною його синів.

Вдячність їм за це!

16.04.2016 р.

Тисячі років з середини квітня у плавнях Дністра починається розмноження птахів, нерест риб, відтворення амфібій та інших гідрофільних тварин. У цей час підтоплені ділянки плавнів, заплавних луків перетворюються на природні пологові будинки. Успіх родів залежить від кількості води на зазначених вище ділянках. Це лімітуючий фактор для всіх водолюбивих тварин.  Вода зараз тут, без перебільшення, на вагу золота. В результаті руйнування природного перебігу гідрологічних циклів у басейні Дністра тільки незначна частина територій його заплави, що безпосередньо межує з Дністровським лиманом, зберегла природні ландшафти з нечисленними плавневими озерами, на яких ще жевріє життя. Вітри південно-східних румбів суттєво підтопили ці території, врятувавши від голоду тисячі мігруючих птахів. Прирусловий вал по правому березі р. Дністер утримував безцінну воду у прилиманних плавнях. В результаті проведених меліоративних заходів, що виконані у рамках проектів ENVSEC/ОБСЕ/ЕЭК ООН/ЮНЕП «Восстановление экосистем для смягчения риска паводков и улучшения сотрудничества между странами в трансграничных бассейнах рек Восточной Европы» та «Изменение климата и безопасность в бассейне реки Днестр» вже багато днів поспіль ця безцінна вода просто скидається у р. Дністер. Тисячі кубічних метрів води бездумну і злочинно по відношенню до всього живого у плавнях залишають плавневі системи, підписуючи їм вирок. Відбувається значне зневоднення цих територій. І це не зважаючи на те, що Державна районна адміністрація Білгород-Дністровського району не погодила виконання проекту, а запропонувала ще раз повернутись до обговорення цієї важливої проблеми для плавнів Дністра. Керівником проекту такі пропозиції були знехтувані. Відбувається фактичне знищення природних комплексів Нижнього Дністра.  У який спосіб - пропоную переглянути.