Однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому туристам дозволено відвідувати окремі території парків. Нижньодністровський національний природний парк не є виключенням. Працюючі в ньому співробітники завжди сприяють активному відпочинку всіх відвідувачів та намагаються зробити їх перебування на території Парку максимально цікавим та корисним. Гості можуть здійснити екскурсії по території Парку: відвідати мальовниче Біле озеро та Дністровський лиман, познайомитись з місцевою флорою та фауною на одному з мальовничих туристичних маршрутів, цікаво провести час, займаючись фотополюванням. Бажаючі можуть також зробити корисну справу, приєднавшись до однієї з екологічних акцій, які тут регулярно проводяться. Це може бути, наприклад, висаджування дерев або збір сміття. Час, проведений серед мальовничої природи, обов’язково подарує всім відвідувачам Парку приємні враження та спогади! Матеріал м.н.с. наукового відділу Нижньодністровського НПП Пацьори А.О.

 

 

Рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus Linnaeus, 1758) – один з найбільших птахів орнітофауни України і, безумовно – один з найбільш вражаючих своєю незвичною зовнішністю та поважністю. Маса тіла дорослого птаха – до 11,5 кг, розмах крил – 245-295 см. Харчується птах виключно рибою, в день йому потрібно 0,9-1,2 кілограмів. Часто рожеві пелікани здійснюють колективне полювання на рибу, вишиковуючись у півкільце та заганяючи невеликі косяки риби на мілину. В такому полюванні подекуди можуть брати участь і баклани, пікіруючи згори на зграю риби і підганяючи її до пеліканів. Найближчі місця гніздування – дельта Дунаю та Чорноморський заповідник. Зимують птахи в південно-Східній Азії та екваторіальній Африці. Рожевий пелікан занесений до Червоної книги України, де має статус – зникаючий, крім того охороняється Бернською та Боннською конвенціями.

На території Нижньодністровського національного природного парку можна зустріти літуючих особин, які не розмножуються, а лише харчуються та відпочивають. Основні місця скупчень пеліканів – північна частина Дністровського лиману, верхівʹя Карагольської затоки, озеро Біле. Так як чисельність літуючих рожевих пеліканів залежить в основному від кормової бази та фактору турбування – її значення можна використовувати як один із індикаторів стану водно-болотних угідь і для оцінювання величини антропогенного навантаження. В цьому році кількість рожевих пеліканів на території парку – близько двох тисяч особин, це майже вдвічі більше ніж в минулому році. Такий високий рівень чисельності може вказувати на достатню кормову базу та зменшення фактору турбування.

Місцеві жителі та відвідувачі парку мають можливість також зробити внесок в охорону цього рідкісного виду. Для цього потрібно не турбувати птахів в місцях харчування та відпочинку, не намагатись фотографувати їх з близької відстані, з розумінням ставитись до охоронної діяльності парку та поширювати серед знайомих інформацію про рідкісних та вразливих птахів України. Турботливе ставлення до природи дасть змогу милуватись видовим різноманіттям пониззя Дністра і нам і нашим нащадкам. Текст, фото: м.н.с. наукового відділу Нижньодністровського НПП Пацьори А.О.

У водоплавних птахів, що мешкають на території водойм Нижньодністровського національного природного парку, продовжується один з найважливіших періодів у їхньому житті – період вигодовування та виховання пташенят. Вже самостійні виводки гуски сірої, які харчуються водяною рослинністю, зараз можна зустріти у верхів’ї Карагольської затоки, так як практично всі заплавні луки, найбільш придатні для підростання гусенят, зневоднені. Пташенят лиски ви побачите на всіх озерах Парку та на Дністровському лимані. Також на більшості водойм можна спостерігати пташенят крижня різного віку. На очисних ставках у верхів’ї Карагольської затоки літають пташенята мартина звичайного, зараз вони вчаться самостійно харчуватись. Тут же можна зустріти і дорослих галагазів з виводками пташенят, яким зараз всього декілька днів. Текст, фото: м.н.с. наукового відділу Нижньодністровського НПП Пацьори А.О.

Виводки гуски сірої

Виводок крижня

Галагаз з виводком

Пташеня лиски

Шановні колеги, у зв'язку з появою у ЗМІ брехливої інформації, нібито пов'язаної із "безпрецедентним" браконьєрством на території Нижньодністровського НПП, відповідально заявляю - жодного факту браконьєрства на території парку не було виявлено ні п. Русєвим з поплічниками по веденню інформаційної війни проти парку, ні численними перевірками різних контролюючих органів.
Те, що подається за "жарені факти" нібито браконьєрства на території парку, є виявлення незаконного зберігання знарядь лову на суміжних з парком територіях у промислових зонах р. Дністер, де віками здійснюється промисел з використанням сіток. Таких місць по периметру парку багато і, звичайно, це погано. Ми працюємо над тим, щоб навести у цьому лад, але поки сили не рівні.

Офіційно заявляю, що інформація про те, що весь безлад відбувається під керівництвом "… самого директора парку", свідчить лише про те, що ціль таких нападів - директор, а ще точніше - стілець, на якому він сидить. Розцінюю це як цинічну брехню, яка, на жаль, чим невирогідніша, тим краще сприймається.

Розміщення на ресурсі Odessa Daily фото не має жодного відношення до будь якого браконьєрства і мене ніскільки не дивує. Скажу більше - таких фото за більше ніж 20 років моєї роботи у якості промислового рибалки, напевно, є сотні, і я особисто пишаюсь тим, що свого часу набув безцінного досвіду у рибодобувній галузі. Цей досвід дозволяє зараз дивитись на все, що відбувається у пониззі Дністра не через рожеві окуляри, а об'єктивно оцінюючи вплив антропогенного навантаження на природні системи Дністра. Окремо зазначу, що і тоді ЖОДНОГО порушення правил рибного промислу не допускав, про що свідчать відповідні нагороди (копію додаю).

Окрім цього, значну частку свого життя я витратив на вивчення хижих ссавців у дельті Дністра (з 1983 р. по теперішній час). Згадані дослідження закінчилися успішним захистом кандидатської дисертації [1].

Під час виконання польових досліджень з вивчення ссавців у пониззі р. Дністер мною вперше в Україні було виявлено шакала звичайного (Canis aureus), який, станом на сьогодні, суттєво впливає на аборигенну теріофауну [2].

Також було вивчено біологічні особливості та розповсюдження норки европейської (Mustela lutreola) у пониззі Дністра, вида, занесеного до Червоної книги України, збереження якого є однією з ключових задач парку.

Було проведено повну інвентаризацію видового складу ссавців згаданої території, що значно розширило нашу уяву про цих тварин.

Все це дозволяє мені зараз, як директору, ефективно запроваджувати заходи з збереження та відтворення рідкісних видів тварин. Вперше в Україні за особистої моєї ініціативи, разом із працівниками Одеського зоологічного парку, відтворено пугача, зниклого виду у пониззі р. Дністер. 

Фото з ресурсу Dumskaya.net. На фото зліва направо: В.Пілюга, К.Бартошун, М.Роженко.

Додаю також фото під час проведення досліджень з вивчення біологічних особливостей єнотоподібного собаки.

 

Щодо закидів на мою адресу про те, що я усе життя виступав проти створення територій ПЗФ (Звернення Жукова, Русєва та Щоголєва до колишнього міністра екології І. А. Шевченко та губернатора Одескої області М. Саакашвілі від 29 червня 2015 р.), хочу повідомити наступне. Ще у 80 роках, разом з колегами з ОНУ ім. І.І. Мечникова я зазначав, що створення у пониззі р. Дністер заповідного урочища "Дністровські плавні" не вирішить жодної екологічної проблеми. Це територія вкрай динамічна і постійно потребує певного втручання з боку людини для підтримання біологічного різноманіття. Тоді спрацювали емоції, і заповідне урочище було створено. Разом із ним ми отримали купу штучно створених проблем. Жителі Біляївського району справедливо постійно мене як директора запитують: "Де наші озера? Де наша дичина? До створення заповідного урочища усе це було. Чого ви добились? Напівпустелі?"

От проти такої напівпустелі я завжди виступав, і буду виступати - тому що наші дії по відношенню до природи мають базуватись на законах її розвитку, а не на популізмі та гонитвою за дешевим піаром - як це зараз роблять автори інформаційного штурму на парк. Саме тому ці території автори створення заповідного урочища "Дністровські плавні" вже називають "абсолютно заповідними", що є абсурдом, хоча б тому, що таких територій за законом просто не існує. Нічого спільного ця позиція не має із створенням парку. Ніколи і ні де я не виступав проти його створення. Навпаки, вважаю, що на сьогодны його організація є єдиною науково обґрунтованою альтернативою створенню заповідного урочища, та найбільш ефективною формою збереження унікальних природних систем Нижнього Дністра на сьогодні, оскільки фактично зберігає традиційні форми господарювання, підтримуючи таким чином не тільки екологічну, а і соціальну рівновагу у регіоні.

З приводу звернень так званої громадськості (звернення нібито потомственого рибалки Ігоря Задунаєва). Надаю копію офіційної відповіді голови сільської ради с. Троїцьке - виключно для більш повного розуміння примітивності та безпідставності наспіх зліпленої брехні. Задунаєв не живе за вказаною адресою у с. Троїцьке, тобто такої людини не існує.

Щодо закидів на адресу директора стосовно того, що він проживає на "заповідних землях". Я дійсно проживаю у будинку у пониззі р. Дністер, який є моєю приватною власністю, та який збудовано у 50-х роках минулого століття. Чому такі території до цього часу намагаються зробити заповідними, мені не відомо. Чому з цієї причини траса Одеса-Рені також включена до заповідних ділянок, і тисячі людей штучно підведені під щоденне порушення законодавства, мені також невідомо. Напевно тому, що для деяких піар-активістів важливо зазначити свою активність, і нехай там потім розбираються. А може взагалі щось не так з їх розумінням поняття заповідності?

Щодо "непрозорого конкурсу", то мені здається, що за умови коли п. Русєв є його учасником, а не переможцем, конкурс, на його думку, завжди буде непрозорим. Щось подібне вже було в ОНУ ім. І.І. Мечникова, де він дуже хотів очолити кафедру і замість співпраці з колегами, звинувачував їх у неправильному та непрозорому захисті дисертацій. Вчені витрачали левову частку часу на відповіді та виправдання. Зараз ці вчені успішно очолюють відповідні кафедри.

Шановні колеги, звертаюсь до вас виключно з одним проханням - усвідомлено сприймати правду і відмітати як бруд дешеву брехню. Впевнений, що значна більшість людей, які дійсно переймаються питаннями збереження природи, здатні до аналізу ситуації виключно на підставі фактів. Розраховую на те, що ви самі зробите відповідні висновки, та конструктивними кроками по відношенню до парку допоможете подолати ще цілу низку проблем, які об'єктивно існують та потребують вирішення.

Цей текст поширюю на cвоєї сторінці у Facebook: https://www.facebook.com/rogenkonikolaj/posts/106551636355835

З повагою до Вас,

Директор Нижньодністровького НПП, кандидат біологічних наук, Роженко М.В.

https://www.facebook.com/rogenkonikolaj

https://www.facebook.com/dnisterpark

 

Джерела

1. Роженко Н.В. Хижі ссавці північно-західного Причорномор'я (фауна, динаміка чисельності та морфологія) // Дис. канд. біол. наук: 03.00.08/ Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України. – К., 2006. – 209 с.

2. Роженко Н.В., Волох А.М. Поява звичайного шакала (Canis aureus) на півдні України // Вест. зоол. – 2000. – Т.34, №1-2. – С.125-129.